Пейнтбол – командна гра для справжніх чоловіків, мета якої – захопити прапор супротивника, знешкодити «ворогів» і змусити їх капітулювати. Гра вимагає від учасників фізичної підготовки, концентрації на перебігу битви, уміння командою виробляти тактику ведення бою. Швидкість, азарт, адреналін, емоційне напруження, бойова зброя та амуніція змушують гравців забути будь-які проблеми й зосередитися на результаті.
Пейнтбол – нелегка гра, тож вимагає серйозної попередньої підготовки. Для досягнення очікуваного результату гравцю варто відшліфувати навички:
· прицілювання,
· миттєвого пострілу,
· стрільби в русі,
· частоти пострілів;
· швидкісного перезарядження маркера,
· ховатися в бункері.
Успіх у бою залежить від правильно підібраного маркера та обмундирування, оскільки важке й громіздке екіпірування заважатиме маневровості гравця.
Перемога в пейнтбольних змаганнях досягається за умови, коли команда дотримується певних прийомів:
· вивчення поля майбутньої баталії передбачає ознайомлення гравців з лінією вогню, захисними позиціями, першими метрами переміщення на початку гри. Рекомендується при цьому дати назви об’єктам на полі бою – це полегшить спілкування членів команди під час самої гри. На вивчення арени змагань варто витрати принаймні 3-4 години, кількахвилинний огляд поля перед грою не дає повної картини про всі укриття, кути огляду, тож тактика ведення бою при цьому значно страждає;
· розподіл обов’язків між членами команди: результат гри буде досягнуто, якщо гравці знають, за якими позиціями (фронт, середина, тил) вони закріплені й чітко дотримуються виробленої командою тактики бою. Своєчасність передачі інформації про проходи для нападу на супротивника передніми гравцями, «вогневої» підтримки з тилу забезпечує знешкодження «викурених» на відкритий простір «ворогів» гравцями середньої позиції;
· маневровість: нерухомий гравець – гарна мішень, тому члени команди мають багато рухатися, змінювати дислокацію, щоби супротивник не встиг прорахувати позиції та обрати правильний кут пострілу.
Значну допомогу в грі надають маленькі хитрощі:
· знизити пильність супротивника, повідомивши товаришів по команді про проблеми зі зброєю чи амуніцією, удавши, що чистите маркер: дезорієнтований ворог залишить укриття – це шанс зробити постріл на ураження;
· повідомити супротивника про те, що в нього влучили, тож йому треба звернутися до судді для підтвердження цього факту: захоплений грою, боєць не стане перевіряти правдивість інформації, а залишить укриття – і він вже знешкоджений;
· вести прицільний вогонь по точці укриття, де періодично визирає ворог. Прицілювання гарантує усунення гравця іншої команди з поля. Невелика підказка – цілитися треба ближче до укриття, тоді супротивник не встигне сховатися, почувши звук від пострілу;
· удати перед супротивником, що закінчилися патрони: коли гравець наблизиться для прицільного пострілу, вистрілити першим, але зважайте на той факт, що постріл з близької відстані дуже болючий;
· розробити систему умовних знаків, за допомогою якої члени команди передаватимуть інформацію та координуватимуть дії;
· очистити одяг від плям у перерві між раундами, щоб суддя не прийняв старі плями за нові й не вивів гравця з поля;
· запастися додатковими кульками з фарбою, щоб не стати безпомічною мішенню для ворога: якщо ж кульки закінчилися, продовжуйте стріляти – звук пострілу змусить ворога сховатися, а товаришам – перегрупуватися.
Пейнтбол допомагає учасникам виплеснути природну агресію, позбутися депресивних думок, цікаво провести час в колі родини, друзів чи колег.